Вшанували рідну мову

21 лютого, у День рідної мови, у школі пройшла Всеукраїнська акція - диктант єдності. Адже що, як не знання правопису - перший крок до гарного володіння рідною мовою. Сьогодні питання про володіння українською стоїть гостро, як ніколи.

До участі залучили учнів 8-9 класу. Для старшокласників це була своєрідна підготовка і до ДПА, яка їх чекає вже за кілька місяців.

Сьогодні ви також можете перевірити свої знання, скориставшись текстом цьогорічного диктанту єдності, присвяченого Дню рідної мови.

Без мови немає народу

Мова – це барвиста, запашна, нев’януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, кидаючи барвисту стрічку з давнини у майбутнє. Вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою.

Рідна мова починається з маминої колискової, з батьківського мудрого слова-поради, з пісні, з жарту, з любові. Вона вміщує в собі весь світ, який сповнений дива, незвичайних почуттів та краси.

Рідна мова… Вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п’янкий запах рідної землі. У народу немає більшого скарбу, ніж його мова. Бо саме мова – це характер народу, його пам’ять, історія і духовна могутність. У ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі, вона його цвіт і зав’язь. Ще в дитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати всесвіт, відкривати для себе великий і чарівний світ життя. Без мови не може існувати й розвиватися суспільство, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона повинна володіти рідною мовою. І це не тільки тому, що цією мовою користується повсякденно, а й тому, що рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.

Мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.